Власне джерело води у вигляді свердловини є пріоритетним для приватних житлових будинків, дач та фермерських господарств, що знаходяться далеко від міських комунікацій.
Буріння свердловин на воду виконується одним із трьох відомих способів:
- роторним;
- шнековим;
- ударно-канатним.
Основними відмінностями цих технологій є методи руйнування ґрунту та способи вилучення отриманої породи, а їх застосування визначається умовами, в яких відбувається буріння свердловин. До них належить передбачувана глибина буріння, місце проведення робіт та особливості ґрунту.
Особливості технологій буріння
Кожен з відомих способів буріння, свердловини на воду, має свої особливості, з певними перевагами та деякими недоліками:
- шнековий метод. Він є найпростішим та найменш витратним. В цьому випадку, ґрунт витягується з отвору за допомогою, так званого, Архімедова гвинта, або шнека, який можна успішно застосовувати, як на сухому, так і м’якому ґрунті. Однак, шнек не справляється з твердим ґрунтом;
- роторний. Це найбільш поширена технологія, що передбачає використання спеціальної труби, всередині якої розміщується вал, що обертається, з долотом на кінці. Руйнування ґрунту відбувається при впливі на долото певних зусиль, що забезпечуються гідравлічною установкою. Такий метод може бути успішно використаний при бурінні свердловин практично на будь-яких ґрунтах та на будь-яку глибину;
- ударно-канатний. Цей метод передбачає руйнування ґрунту, за допомогою спеціального важкого снаряда, що падає з певної висоти. Така технологія є найстарішою та найякіснішою. Щоправда, сам процес дуже трудомісткий і досить довгий.
Вибір методу буріння визначається фахівцями за підсумками попередніх пошуків.